Знайома картина? Ви з любов’ю готуєте корисне овочеве рагу, а ваше маленьке щастя відсуває тарілку з категоричним «Не буду!». Ох уже ці діти. Їхні стосунки з овочами часто нагадують холодну війну, де кабачок — це взагалі головний ворог. Але що, як я скажу вам, що цей самий зелений овоч можна перетворити на найбажаніший сніданок? Секрет простий: ми не будемо його варити чи тушкувати. Ми його філігранно заховаємо. У вафлі!
Уявіть собі рум’яні, хрумкі квадратики, від яких іде неймовірний сирний аромат. Жодна дитина не запідозрить підступу. Для нашого кулінарного фокусу знадобляться найпростіші речі.
Що нам потрібно:
Один середній молодий кабачок (той, що з найніжнішою шкіркою).
Одне велике яйце.
Жменя натертого твердого сиру (беріть той, що гарно плавиться).
Пару столових ложок борошна.
Крапля олії та дрібка солі.
Можна додати ще трохи сухого часнику для аромату, але це вже якщо ваші маленькі гурмани таке схвалюють.
А тепер — найголовніша магія. Натираємо наш кабачок на дрібну тертку. Бачите, скільки соку він миттєво пустив? Цю воду нам треба безжально віджати. Прямо руками, міцно, як тільки можете. Якщо цього не зробити, вафлі перетворяться на сумну гумову підошву, а нам потрібна хрумка скоринка! У цю суху, віджату кабачкову масу вбиваємо яйце, кидаємо сир і борошно. Вимішуємо. Тісто має вийти густим, як хороша домашня сметана.
Дістаємо нашу рятівницю — електричну вафельницю. Добре розігріваємо її, ледь-ледь змащуємо олією (лише для першої партії) і викладаємо тісто. По одній столовій ложці з гіркою на кожну вафельку. Закриваємо кришку і… чекаємо. Це чи не найскладніший етап, бо аромат попливе кухнею такий, що навіть дорослі почнуть заглядати через плече, ковтаючи слинку. Печемо хвилин п’ять-сім. Вафлі мають стати впевнено золотистими, з рум’яними бочками. Тільки тоді вони будуть ідеально тримати форму.
Обережно витягаємо наше гаряче диво на решітку. Чому саме на решітку? Щоб низ не спітнів від пари і залишився дзвінко хрумким. Подавати їх найкраще зі сметаною, класичним йогуртом або ніжним крем-сиром. Можна скласти з них високу башточку. І ось настає момент істини: дитина відкушує шматочок, очі загоряються, і лунає омріяне «Мамо, а можна ще?». А ви лише загадково усміхаєтесь. Бо в цій щоденній битві за вітаміни ви щойно здобули блискучу, смачну перемогу.
